БЛИСКАВИЦЯ

БЛИСКАВИ́ЦЯ (короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки), ЗІРНИ́ЦЯ, МИ́ГАВКА розм., МО́РГАВКА рідше. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно: блискавиця поблискує (Марко Вовчок); — Десь гроза, — сказав він, побачивши далеко на обрії ледве помітний відсвіт зірниці (В. Собко).

БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Рильський); За дідовим тином крешуть блискавиці. За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу (О. Довженко). Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (В. Кучер); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (К. Гордієнко).