ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.: зверну́тися, обізва́тися (озва́тися), окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися (вда́ритися), оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
АДРЕСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.1. заст. Звертатися особисто чи листовно до кого-небудь, кудись.Васька, до якого адресувався бригадир, щось ... смотреть
-уюся, -уєшся, недок. і док. 1) заст. Звертатися особисто чи листовно до кого-небудь, кудись. 2) Пас. до адресувати 2).
адресува́тися[адреисуватиес'а]-уйеіц':а, -уйуц':а
-уюся, -уєшся, недок. і док. 1》 заст. Звертатися особисто чи листовно до кого-небудь, кудись.2》 Пас. до адресувати 2).
To address oneself (to); (pass.) to be addressed
адресува́тися дієслово недоконаного і доконаного виду
Звертатися, звернутися, удатися
{адреисува́тиеса} -у́йеіц:а, -у́йуц:а.
адресоваться