ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. повісив на вішалку кожух і сів коло лави на малесенький стільчик (Григорій Тютюнник); Не звертаючи найменшої уваги на Чуйгука, що стояв біля вікна, наче вішак, повідчиняла (Зоня) шухляди (Ірина Вільде); Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка (О. Кобилянська); Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (М. Коцюбинський); Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину (А. Головко); Знімає (Галя) капелюшок, ладнає зачіску, чіпляє капелюх на гак (П. Кочура).
КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. (палиця, витягнена з тину); ШТИЛЬ (перев. для носіння соломи, сіна); ПІКЕ́Т (невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання); ПРИ́КІЛ, ПРИКІЛОК розм., ПРИ́КОЛЕНЬ діал. (вбитий у землю). Хтось грюкає кілком по запорах (А. Головко); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузом (В. Кучер); Вмерти на палі — то не слава. Примусити ворога вмерти — ото слава! (Н. Рибак); Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Ю. Мушкетик); Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. Роботи ведуться в глибині степу, між пікетами, що їх і Ліна розставляла теж (О. Гончар); Стоять прикілки у тину височенькі (Словник Б. Грінченка).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
КІЛО́К, лка́, ч.1. Груба палиця (іноді жердина), загострена з одного кінця; паля (у 2 знач.), гострокіл.Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені ви... смотреть
вбива́ти / вби́ти оси́ковий кіло́к (кіл) у моги́лу кого, чого. Покінчити з ким-, чим-небудь. Є в О. Підсухи поема “Похорон бюрократа”... Закінчується вона народним гулянням після такого довгожданого похорону. Мабуть, це надто поспішно — вбивати осиковий кіл у могилу останнього бюрократа (З газети). стоя́ти / ста́ти кілко́м (ко́лом) в го́рлі. 1. Не проходити, застрявати (про несмачну, важку, суху їжу). — А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена.— Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало). 2. Дуже набридати, остогидіти. — Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко). теса́ти кі́лля (кілки́) на голові́ кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, прискіпуючись до когось. (Єфрем:) От кажуть, що навсправжки таких людей не бува, котрим можна безпечно тесать кілля на голові! (М. Кропивницький); (Клим:) Як попустите моїй бабі, то вона всім вам почне кілки на голові тесати (Р. Іваничук). на ті́м’ю кі́лля теса́ти. (Хлопи:) Пан почне вам живо На тім’ю кілля ще тесать! (І. Франко). (хоч) кіл (кіло́к, кілка́, кола́ і т. ін.) на голові́ теши́ кому. Уживається для характеристики нерозумної, впертої, настирливої людини. (Старшина:) Отак же і наш мужик: кіл йому на голові тешіть, а він таки своєї гнутиме! (М. Кропивницький); Уже я йому й правду під ніс тикав, а він своє та й своє. Сказано — дурному хоч кіл на голові теши! (П. Куліш); Як упреться (Безбородько), наче стовпець у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши (М. Стельмах); Коли Корній вже що надумає, то хоч кілок на голові йому теши (А. Дімаров); Вона (Оленка) ж у нас камінна. Їй хоч кілка на голові теши (В. Кучер); Далеко він може піти, бо у Ватрича вдача така: “як затнеться, хоч кола теши на голові — не поступиться” (З газети). як (мов, ні́би і т. ін.) кіло́к у тин, зі сл. упе́ртися. Дуже, надто. — Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш,— підвищує голос Марійка.— Бо уперся мов кілок у тин і навіть за медом не нагнешся.— Хе,— знаю твій мед,— підсміюється Іван (М. Стельмах).... смотреть
-лка, ч. 1) Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. •• Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, ост... смотреть
-лка, ч. 1》 Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл.Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, остаточ... смотреть
кіло́к[к'ілок]-лка, м. (на) -лку, мн. -лки, -лк'іў
на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання інструменту.... смотреть
Хоч кілля на голові теши.Про людину, до якої ніяк не доходить, що себе треба добре поводити.
[kiłok]ч.kołek
імен. чол. родукол
【阳】 (一修尖的) 粗棍, 橛, 椿
див. палиця
Кіло́к, кілка́, на кілку́; кілки́, -кі́в
див. кіл
кіло́к дерев'яний цвях, яким прибивають підошву (ст)
{кіло́к} -лка́, м. (на) -лку́, мн. -лки́, -лкі́ў.
кол; (поменьше; вешалка) колышек
кіло́к іменник чоловічого роду
-лка m kołek, palik
пакіл; кілочок.
сапожный гвоздь
кілок, -лка