МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧ розм. — Молодим парубком ти був п'яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь); (Гурт левітів:) Ми тепер, як діти марнотратця, покутуєм безвинно батьків довг (Леся Українка); А рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Волошин).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
МАРНОТРА́ТЕЦЬ, тця, ч.Те саме, що марнотра́тник.Її чоловік був пияк і марнотратець (О. Кобилянська);* Образно. Рідний син, марнотратець молодості своєї... смотреть
імен. чол. роду, жив.
[marnotratec']ч.marnotrawca
-тця, ч. Те саме, що марнотратник.
див. марнотратник; недбайливий
марнотра́тець іменник чоловічого роду, істота
-тця, ч. Те саме, що марнотратник.
марнотратець, -тця
см. марнотрат