БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Кучер); — Значить, коли щось трапиться, — сказав пілот дівчинці, — мигай бортовими вогнями (М. Трублаїні); До села Гаїв шляхом мчала машина, раз по раз моргаючи сліпучо фарами (І. Цюпа). — Пор. 2. бли́снути, 1. світи́ти.
КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).
МОРГА́ТИ (передавати знак рухом повіки, брови); ПІДМО́РГУВАТИ (перев. залицяючись, кокетуючи тощо); ПРОМО́РГУВАТИ (час від часу). — Док.: моргну́ти, підморгну́ти, проморга́ти. Павленко моргає на Галю, щоб та вийшла (Є. Кротевич); Партизани на колоді заворушилися, почали підморгувати Вихору, робити руками якісь викрутаси (В. Кучер); В п'ятнадцять Федько задумав парубкувати: підморгував сусідській солдатці Наталці (А. Дімаров).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Ю. Збанацький);// Швидко... смотреть
і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).... смотреть
-аю, -аєш, недок. 1) Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. || Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). 2) до кого, на кого, кому... смотреть
-аю, -аєш, недок. 1》 Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.|| Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).2》 до кого, на кого, ком... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: моргавши, моргаючиморгатьДеепричастная форма: моргав, моргая
недок. моргати, док. моргнутиto blink, to wink, to twinkle; to nict(it)ateоком не моргнувши — without batting an eyelid
(очима) кліпати, лупати, підморгувати, п. ф. морг; (- світло — ще) блимати; п-к -АЮЧИИ, що моргає, звиклий моргати, радий підморгнути, моргун, моргучий, д. моргосліпий, (- світло) мерехтливий, миготливий, блимкий.... смотреть
[morhaty]дієсл.Mrugać
Морга́ти, -га́ю, -га́єш; моргну́ти, -гну́, -гне́ш на кого, до кого
【未】1) 眨眼2) 向…使眼色
несов. - моргати, сов. - моргнути моргать, моргнуть, мигать, мигнуть
див. залицятися
морга́ти дієслово недоконаного виду
Blinka
Blunke
Лыпаць
-аю, -аєш mrugać
лыпаць
лыпаць