МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Нечуй-Левицький); Селянські вози диркочуть, мов кепський грач по клавішах розстроєного фортеп'яна (І. Франко); Такі вже гудки навчився (Ванько) подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Л. Первомайський); Поки оркестранти відпочивали, Борис Івнєв сів до рояля (С. Добровольський).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
МУЗИКА́НТ, а, ч.Той, хто грає на якомусь інструменті.Я ціп продала, Пішла, музиканта наняла [найняла] (П. Чубинський);Нікельовані труби хоч і більші за... смотреть
1. Фахівець, який професійно володіє музичною спеціальністю - композитор, диригент, хормейстер, співак, інструменталіст тощо. 2. Людина, спроможна за власним бажанням грати на музичному інструменті, співати, брати участь в самодіяльному колективі, хорі, оркестрі тощо.... смотреть
музика́нт[музиекант]-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
[muzykant]ч.muzykant муз.
імен. чол. роду, жив.музыкант
-а, ч. Той, хто грає на якомусь інструменті.
тж. муз`икаmusician
【阳】 音乐家, 乐师
{музиека́нт} -нта, м. (на) -нтові/-нті, мн. -нтие, -нтіў.
-а, ч. Той, хто грає на якомусь інструменті.
Musikant, musiker, spillemann
Музика, музиченько, музичка
музика́нт іменник чоловічого роду, істота
Musikant, musiker
Musikant, musiker
= музика II музыкант
музикант, -а
-а m muzyk
м.музыка́нт
მუსიკოსი