АМІНЬ

КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. (завершення чогось з певним результатом); КРАЙ (закінчення, припинення якоїсь дії, стану); МЕЖА́ (закінчення чогось); ФІНА́Л (закінчення, завершення якоїсь справи, події); ФІ́НІШ (заключна, вирішальна частина — перев. спортивних змагань); АМІ́НЬ розм. (закінчення перев. з трагічним наслідком); ШАБА́Ш розм. (перев. закінчення роботи). На селі чутно було звуки, що знаменують кінець дня (Г. Хоткевич); — Батько, не питаючи мене, дав панові Никодиму слово. Я обурилась, але обурення тільки прискорило розв'язку (П. Колесник); Двадцятий вік іде до епілогу (П. Дорошко); — Думаю-гадаю і не бачу краю своєї печалі (І. Нечуй-Левицький); Пафос досяг межі (І. Франко); Така урочиста розмова про одруження й такий несподіваний фінал! (І. Ле); — Подумати, скільки було жертв, скільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (О. Гончар); Охрім косив, а день ішов на амінь (Л. Боровиковський); Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Ю. Смолич). — Пор. закі́нчення.

КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., КАПЕ́ЦЬ розм., КВИТ розм., ТРУБА́ розм. Кінець подорожі, — Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному (Леся Українка); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар); "Ну, — думалось йому неясно, — зараз скажений псюга цапне мене іклами за ніс — і амба" (Є. Гуцало); Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар); — Зайдемо під повітку, а то побачить мама через вікно, і каюк нашій розмові (Ірина Вільде); Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тоді-то був би нам капут (Є. Гребінка); Він подумав, що в темряві німці легко можуть підкрастися по дорічному схилу дамби — і тоді їм обом капець. Йому і тому хлопчикові (О. Сизоненко); Землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко); — Стривай, Ганджібаєв.., тут труба нам буде! Зачекаємо роту! (Ю. Бедзик).

СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм., заст. рідше. Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться? Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону — І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п'ю смерть, — прорекла вона. — Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, — тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). — Пор. заги́бель.