ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. (шаноблива назва ватажка). Почувши ім'я буковинського народного ватажка, старий гуцул підвів голову і очі його засвітилися (І. Муратов); Провідник підпілля; Отаман із своєю ватагою постояв на лимані з тиждень і почав збиратись додому (І. Нечуй-Левицький); — А Дмитро.. став нашим проводиром (З. Тулуб); Дивлячись туди, легко було уявляти себе новим ватагом опришків у цих темних горах і дебрях (П. Козланюк); Молодий ватажко (Довбуш).. нікого й нічого не боявся (Г. Хоткевич); Пісістрат, проводар мужовладний, На колісницю зійшов (переклад Б. Тена); Вони (стародавні люди) бальзамували своїх царів, старшин та провідців (Ю. Смолич); За провідцю їхнього був кремезний дід Онохрій Литка, що навколо нього.. оберталися всі його прибічники (Г. Епік); Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (В. Кучер); Батько її дійсно був колись батрацьким вожаком під час страйку (О. Гончар).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
ОТА́МАН, а, ч.1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я);Підійшов відважний Степан ... смотреть
-а, ч. 1) іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. К... смотреть
-а, ч. 1》 іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.|| Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст.... смотреть
ОТАМАН.См. Атаман.
імен. чол. роду, жив.мист.атаман
[otaman]ч.ataman
Козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками.
1) otaman, hetman (Cossack chieftain)2) (ватажок) chief, chieftain; gang leader
козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками.
【阳】 史 (俄国哥萨克军的) 统领
атаман курінний отаман — куренной атаман наказний отаман — наказной [наказный] атаман
див. керівник
ВАТАЖОК, КЕРІВНИК; (Запорізької Січі) кошовий; зб. отамання.
Ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів
ота́ман іменник чоловічого роду, істота
-а m ataman (stopień w wojsku kozackim)
(розбійників) chieftain
отаман
отаман, -а
ატამანი