ПОЗНАЧИТИ

ВІДЗНАЧА́ТИ (виділяти що-небудь якоюсь позначкою), ПОЗНАЧА́ТИ, ВІДМІЧА́ТИ, ПОМІЧА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відзна́чи́ти, позна́чи́ти, відмі́тити, помі́тити. Переможний шлях нашої армії вона акуратно й ретельно відзначала на великій карті (Д. Ткач); Позначають (сапери) мінні поля (О. Гончар); В камеру входив наглядач.., вигукував прізвища, відмічав олівцем (А. Хижняк); Синім олівцем товариш Шевчук помічає.. на карті новобудови (Ю. Смолич).

ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.; НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИ діал. (кілочками межу). — Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають (сапери) мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх (кавуни) позначують, — то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); — Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! — На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв (Густав), бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

ПОКА́ЗУВАТИ кого, що (давати можливість бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь), ДЕМОНСТРУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ПОЯВЛЯ́ТИ розм.; ЗНАЙО́МИТИ з ким-чим (даючи пояснення); ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ) (жестом, знаком зосереджуючи увагу на комусь, чомусь); ВИСТАВЛЯ́ТИ, АФІШУВА́ТИ (привертаючи увагу багатьох); ПРЕД'ЯВЛЯ́ТИ розм. (перев. документ, який засвідчує щось). — Док.: показа́ти, продемонструва́ти, яви́ти, появи́ти, ознайо́мити, позна́чити, ви́ставити, пред'яви́ти. — Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю! — радів підпилий Бульба, показуючи Товкачеві та іншій старшині Остапа і Андрія (О. Довженко); — Ану, покажи свій трофей майорові! — під'юджують його бійці. Маковейчик демонструє. Мудрий портсигар, клацнувши, викидає готову самокрутку (О. Гончар); Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, апокаліптичні видива (з журналу); Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (Марко Вовчок); Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою "Хованщина" (М. Коцюбинський); (Один лицар:) Ми просимо, щоб ви самі сказали, Хто має вам служить в которім танці.. (Анна:) Я вас, панове, позначу рукою, хай всяк свою чергу запам'ятає (Леся Українка); Олеся танцювала, як казали паничі, з усякими викрутасами, виставляючи напоказ пальці, обсаджені золотими перснями (І. Нечуй-Левицький); — Які сьогодні часи пішли?.. Хто має який товар, яку особливість, яку цінну річ, — зараз її на показ дає,.. по вулицях афішує (І. Франко); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку, зовсім ніби й не здивувавшись, що цивільна людина пред'являє військове посвідчення (С. Голованівський).