УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Збанацький); Од річі сей Турн роз'ярився, Як втопленик посинів ввесь (І. Котляревський); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсан робив їй штучне дихання так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Витягав якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (О. Гончар); (Мандрівник:) Ти, Бавкідо, одходила потопельника тоді (переклад М. Лукаша); Там обпухле тіло, мов у топельника (І. Франко).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е.1. Дієпр. пас. до потопи́ти².Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропа... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до потопити II. || потоплено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який потонув, утопився. || у знач. ім. потоплени... смотреть
приставка - ПО; корень - ТОПЛ; суффикс - ЕН; окончание - ИЙ; Основа слова: ПОТОПЛЕНВычисленный способ образования слова: Приставочно-суффиксальный или ... смотреть
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до потопити II.|| потоплено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який потонув, утопився.|| у знач. ім. по... смотреть
ад'єктивпотопленный
пото́плений дієприкметник