ПРИСИПЛЯТИ

ЗАКОЛИ́СУВАТИ (колишучи, присипляти — дитину), ЗАКОЛИ́ХУВАТИ, ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИ́ХУВАТИ, УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ). — Док.: заколиса́ти, заколиха́ти, приколиса́ти, приколиха́ти, уколиса́ти (вколиса́ти). Жінка в хустині схопила Орисю на руки і почала її заколисувати, як маленьку, хоча Орисі йшов уже п'ятий рік (О. Іваненко); Мати над колискою. Погодувала вже, стала заколихувати, "котка" стиха співаючи (А. Головко); Скрутився (Віталій) клубочком, зіщулився, схилився їй на руки, і ласка до нього росте, і це почуття до нього гріє і її саму. Якби ж можна отак, щоб приколихати його, а прокинеться — вже ночі нема (О. Гончар). — Пор. 1. присипля́ти.

ПРИСИПЛЯ́ТИ (ПРИСИПА́ТИ рідше) (викликати сон у когось, примушувати спати когось), УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) розм.; УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ), ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИХУВАТИ (перев. колишучи). — Док.: приспа́ти, усипи́ти (всипи́ти), уколиса́ти (вколиса́ти), приколиса́ти, приколихати. — Не спиться? — Олена стала біля мене з відрами. — Нема кому приспати, Олено (Р. Андріяшик); (Столяренко:) Хвора пригнічена. У таких випадках треба створювати середовище, яке збуджувало б, а не усипляло її (С. Голованівський); Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім'ям Сагайдачного (З. Тулуб); Жінка в хустині схопила Орисю на руки й почала її заколисувати, як маленьку (О. Іваненко); — Це, мабуть, той, що по радіо Тоню вітав, — приколисуючи дитину, сказала Корнієва молодиця (О. Гончар). — Пор. заколи́сувати.

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ПЛЮВАТИ), УТИХОМИ́РЮВАТИ (ВТИХОМИ́РЮВАТИ), УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ (ПРИТЛУМЛЯ́ТИ) розм., ПРИСИПЛЯ́ТИ розм., ГЛУШИ́ТИ розм., ПРИГЛУ́ШУВАТИ (ПРИГЛУША́ТИ) розм., ПОГЛУША́ТИ розм. рідше (перев. про почуття, переживання); НЕЙТРАЛІЗУВА́ТИ (перев. негативні прояви, вплив тощо); РОЗРЯДЖА́ТИ (напружену ситуацію). — Док.: посла́бити, осла́бити, зме́ншити, приме́ншити, поле́гшити, пом'якши́ти, притупи́ти, утихоми́рити (втихоми́рити), угамува́ти (вгамува́ти), притлуми́ти, приспа́ти, приглуши́ти, поглушити, нейтралізува́ти, розряди́ти. Він знав, що у війську зростає невдоволення, що безперервний похід при такому бездоріжжі і в негоді дуже послаблює бойовий дух вояків (І. Ле); Легкий вітер послабляв спеку (Л. Смілянський); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський); Тихим голосом відділяє (мати) його біль від злості, зменшує її, бо ж він страждає не тільки за себе, а й за людей (М. Стельмах); Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло); Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спині, потім, щоб полегшити своє горе, всю вину звалив на хлопців (Григорій Тютюнник); Гаряче припікало сонце, але море пом'якшувало спеку (М. Трублаїні); Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); Занадто вже добре йшло все з самого початку. А це й притупило почуття небезпеки (А. Головко); Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський); Якщо станеться, весною Не повернуся із бою, Згадуйте мене, — Може, це в могилі, в полі Угамує серця болі, Спокій поверне (М. Шпак); Стала сама (Дозя).. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив'язання к собі (І. Франко); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних Косінського (І. Ле); Та ж древня сага Шуміла на приморському піску, Що чув Міцкевич, як печаль тонку В ньому глушила творчості наснага (М. Рильський); Нові враження, нові обставини.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (П. Панч).