ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. (Арсен:) Хоч і гірко це визнавати, але ти... ти стала міщанкою! (З. Мороз); Дядькові доводилось... признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах); — Всі ми, піхота, війни скуштували, — підтвердив Демид (О. Гончар); (Яшка:) Запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник (Ю. Яновський); Син його не належить до жодної організації. Він як батько свідчить і стверджує це (Ірина Вільде); Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (І. Муратов); Якщо Ви признаєте, що вона (робота) личитиме до Вашої другої збірки, то — хай вона іде у світ (Панас Мирний).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
недок. стверджувати, док. ствердитиto affirm, to assert; (підтверджувати) to confirm (див. ще затверджувати, підтверджувати)
стве́рдити[ствердиетие]-рджу, -диеш; нак. -ерд', -ерд'теи
[stwerdyty]дієсл.stwierdzić
СТВЕ́РДИТИ див. стве́рджувати.
див. стверджувати.
Угрунтавацьусталяваць
Стверди́ти, -джу́, -диш, -дять
{стве́рдиетие} -рджу, -диеш; нак. -е́рд, -е́рдтеи.
стве́рдити дієслово доконаного виду
-джу, -дині stwierdzić, zatwierdzić
див. стверджувати.
угрунтавацьусталяваць
вчт; матем. подтверждать
угрунтаваць усталяваць
сов. от стверджувати