ВИТОПЛЮВАТИ

ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИ рідше (у великій кількості). — Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди.. навчилися виплавляти метал (з підручника); — На ньому (заводі) робітники витоплюють чавун, залізо (Л. Юхвід); Домни плавлять метал (А. Малишко); — Ми топимо чавун і варимо сталь (Н. Рибак); І мужніх сердець вогнепад.. натопить металу На тисячу тисяч гармат (П. Воронько). — Пор. II. топи́ти.

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м'яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ (РОЗТОПЛЯ́ТИ), РОЗПУСКА́ТИ розм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ (РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ) (метал, скло тощо). — Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули (мандрівники) салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); — А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). — Пор. II. виплавля́ти.