УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. зліз з коня, дужою рукою легко відсторонив Тимка від биків і розвернув підводу назад. Його вчинок був такий несподіваний і наглий, що всі були приголомшені (Григорій Тютюнник); Юнак — чистий думками і непорочний діями (О. Гончар); Терористичний акт; Нарешті він раз зважився на рішучий крок (І. Франко); Наш знайомий,.. прочитавши про Хапунцеві діяння, сумно похитав головою (Остап Вишня); Тремтіння руки з булавою наштовхнуло його на крайню, ризиковану акцію (І. Ле); На подвиг декабристів безстрашним словом озвався в своєму посланні в Сибір Пушкін (М. Рильський).
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК), нку, ч.Окрема дія кого-небудь, те, що здійснене, учинене кимсь.Серце її чуло.., що Септар не має за собою вини, не заробив презирств... смотреть
учи́нок[ўчинок]= вчинок-нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў
(вчинок), -нку, ч. Окрема дія кого-небудь; те, що здійснене, учинене кимсь.
[uczynok]ч.uczynek
імен. чол. роду
(вчинок), -нку, ч. Окрема дія кого-небудь; те, що здійснене, учинене кимсь.
{ўчи́нок} = вчинок -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нкіў.
Учи́нок, -нку; учи́нки, -нків
= вчинок поступок, действие, книжн. деяние
Dåd, gärning, handling
Gerning, handling
учи́нок іменник чоловічого роду
Gjerning
Учынак
учинок, -нку
zob. вчинок
საქციელი
учынак
учынак