ШПИЛЬКА

ГО́ЛКА (колючка хвойної рослини), ХВОЇ́НА, ШПИ́ЛЬКА. Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки (Григорій Тютюнник); Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (П. Загребельний); Вже кілька ялинок на санчатах, від них несе.. солодкими пахощами шпильок (І. Чендей).

КАБЛУ́К (тверда набійка на підошві взуття під п'яткою), ЗАКАБЛУ́К, ПІДБО́Р, КО́РОК, ПІДП'Я́ТОК заст., ОБЧА́С (ОБЦА́С) діал.; ШПИ́ЛЬКА розм. (дуже тонка набійка в жіночому взутті). Уже й чоботи носить на вищих каблуках, а парубки його за малого вважають (М. Стельмах); На ногах нові чобітки на високих закаблуках з підківками (С. Чорнобривець); Мартин, не озираючись, втупивши зір у землю, круто повернувся на підборах (Н. Рибак); Софія не дуже висока.., ходить на високих корках (Леся Українка); Всі троє враз вони повернулися на підп'ятках і рушили назад (Ю. Смолич); Давид.. так б'є обчасами в долівку, що здригається вся комірчина (М. Стельмах).

КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів). Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (І. Нечуй-Левицький); Трапилось так, що й бджоли покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (О. Донченко); Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (О. Копиленко); Малина дика шпичаками ріже (П. Воронько); Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (О. Ковінька); Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (М. Костомаров); Луска акул складається з маленьких шипів (з журналу); Взявши звичайну з акації кольку, Ноти на "Список кормів" приколов, Дує в трубу! Репетирує польку! (С. Олійник); З усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (О. Іваненко); Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (П. Загребельний).

СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось); ШТОК, ШТИР, ШТИФТ (металевий циліндричний стрижень); ШВОРІНЬ (ШКВО́РІНЬ рідше) (металевий або дерев'яний стрижень, що є віссю у возі); ПРУТ (тонкий, довгий металевий стрижень); ШПИЛЬ (загострений стрижень на будівлі). Обидва крюки зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня (І. Сенченко); Бичок упевнено підійшов до рукомийника і став тикати тупим носом у стержень, підхоплюючи губами струмок холодної води (С. Журахович); Сердечник індукційної печі.

ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).

ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний). Гниле дерево не тримало цвяхів, і мої латки одлітали під напором води (Ю. Яновський); Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають (Б. Грінченко); Але завжди, як підкови гнуть Чи вганяти в копити вухналі, З ранку і до ночі може буть Дід при ділі, при гарячій сталі (П. Воронько); Бойчука знайшли у вовчій ямі з пробитою залізним шпилем ногою (В. Кучер); Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Ю. Збанацький).

ШПИ́ЛЬКА (металева голка з голівкою на тупому кінці), ПРИШПИ́ЛЬКА рідше, ШПО́НЬКА діал. Моя бесідниця.. набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Леся Українка); На схилах середніх Карпат замість стрічки чи шнурочка чоловіки та парубки вживають "шпоньки" (О. Воропай).

Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»

ШПИЛЬКА

Синонимы слова "ШПИЛЬКА":

Смотреть что такое ШПИЛЬКА в других словарях:

Рекомендуем посмотреть: