ВІДВЕСТИ

ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). — Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони (конвоїри) вели його (полоненого) мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); — Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). — Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.

ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона (пташка) знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).

ВІДВЕРТА́ТИ (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), ВІДВО́ДИТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. — Док.: відверну́ти, відвести́, відволікти́, відхили́ти. Я придумав.. сцену, яка відвертала увагу глядачів від діючих на авансцені аматорів (з науково-популярної літератури); — Що пише Гриша? — спитав батько.., щоб одвести дочку від тяжких думок (А. Головко); Людина гостро переживає конфліктні ситуації, до того ж вони відволікають її від роботи (з журналу); Розмова іншої доби Нас відхиляла від журби (П. Грабовський).

ВІДВЕРТА́ТИ (повертати що-небудь убік від кого-, чого-небудь), ВІДВО́ДИТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. — Док.: відверну́ти, відвести́, відхили́ти. — Хто розбагатіє, той відвертає лице і серце від того люду, з якого вийшов (І. Франко); Під його поглядом, як хто ловив на собі, одразу відводив свої очі й замовкав (А. Головко); Хоче (Круста) помацати чоло Руфінові, той відхиляє голову (Леся Українка).

ВІДКИДА́ТИ (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ (також повільно, нерізко); ЗАКИДА́ТИ (перев. назад). — Док.: відки́нути, відверну́ти, відвести́, заки́нути. Тимко лежав горілиць, відкинувши вбік ліву руку (Григорій Тютюнник); Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, ..і відвертає голову від управителя (М. Стельмах); Став танцювати гопак на манір лезгинки,.. приклавши одну руку до грудей, а другу відвівши вбік (Григорій Тютюнник); Він закинув назад голову, і по його довгій шиї пробігли конвульсії, що мало означати, певно, сміх (П. Загребельний).

ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док.: да́ти, відда́ти, відвести́, приділи́ти, нада́ти, зда́ти. Коня в позичку не давай, а жінку в приданки не пускай (прислів'я); — Я прийшов запитати, чи не віддали б ви молодому подружжю свою кімнату (Є. Гуцало); Чемно всяк Гостям новим стільці відводить (переклад М. Рильського); Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть... (Марко Вовчок); Директор школи надав слово Сергію Сергійовичу (Є. Кравченко); Павло Гречаний.. підійшов до Оксена, щоб пояснив, куди худобу здавати (Григорій Тютюнник).

ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові... (М. Коцюбинський); Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (І. Франко).

ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу — женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ (ВІДСЕ́ЛЮВАТИ) (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). — Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); — Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); — Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); — Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! — репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вести́.

ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм. (пішки). — Док.: провести́, проводи́ти рідко прова́дити діал. відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); — Отак, Петре, склалося, — проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); — Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде (хлопець), а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); (Мати:) Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).