ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину! В дряговину попав! Ой, смокче! тягне! (Леся Українка); Кругом болота. Виходу з них не буде, — хіба що в драгву з головою (С. Скляренко); Здобич вони діставали завжди, хоч би й з якої непролазної гружавини (Ю. Смолич); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Це мокре? Я не таку цмоковину орав (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. боло́то, 1. трясовина́.
Смотреть больше слов в «Словнику синонімів української мови»
-и, ж. Те саме, що драговина.
імен. жін. роду
драгва́ іменник жіночого роду драговина * Але: дві, три, чотири драгви́
див. бездоріжжя; болото
див. драговина
-и, ж. Те саме, що драговина.
(грузьке місце) драговина, БАГНО.
= драговина топь, трясина