Словник синонімів української мови

ЗЛО

ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник).

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.


Смотреть другие описания